За що хочу, то плачу за

12

Автор історії «Два кроки не гак», ви дуже жорстокі. Цим бабусям просто соромно просити гроші, не даючи нічого жертвують.

Так, бузок можна дістати самому, так, це виглядає нерозумно, але чи не думали ви, що у них просто немає вибору? Напекти пиріжків і продавати? Та немає у них грошей на це. І сил теж.

Продаж квітів — це не більше, ніж жебрацтво за фіксованою ціною. І взагалі, яке особисто вам діло до наших гаманців? Так, я знаю, що за тим будинком, навпроти якого стоїть бабуся, росте ця сама бузок. Але куплю. Сподівайтеся, що в старості ваші діти не залишать вас без копійки і ви самі не почнете продавати крадені з міських клумб квіти.

А поки… Задовбали ті, хто переживає за збереження мною зароблених грошей. Ідіть в ліс. За що хочу, то й плачу, мені не шкода купити у бабусі квіточку або залишити хорошому чайові таксистові.