Для душі і тіла

11

Працюю у великому магазині, що продає всяку дребедень, починаючи від хлорки і закінчуючи ефірними маслами для догляду за шкірою. Я начальник зміни і вже давно представляюся відвідувачам як містер Вульф з «Кримінального чтива»: «i’m Winston Wolf, I solve problems».

Сиджу на складі. Мене звуть по матюгальнику до кас. Підходжу. На касі баба кричить на касирку, яка… відмовляється продавати щось, що відсутня в асортименті, з причин, не повірите, відсутності цього самого товару в асортименті. Бабці явно начхати, що ми не торгуємо, образно кажучи, конвеєрами для важкої промисловості. Обурення своє бабка висловлює погрозами накладення прокляття на касирку, якщо їй зараз же не подадуть шукане.

— В чому справа? — я саме втілення спокою.
— Я її прокляну! Вона згасне прямо у вас на очах!

Я зображую з себе бовдура острова Пасхи:

— Прокляття свого ближнього — страшний гріх. Твоє тіло пожере великий Ктулху, а душу — жахливий Ньярлатотеп.

Спокійно розвертаюся і йду. Хвилини через три касирка, схлипуючи, заповзає до мене на склад і каже, що бабця вибачилася і зникла в невідомому напрямку.