По доброті душевній

12

Милі наші бабусі, які печуть найсмачніші пироги! Любі наші, постачальні онуків сільським молоком! Ви краще всіх на світі розповідаєте казки перед сном і в’яжете самі теплі шкарпетки. Але іноді ви буваєте іншими.

Влітку з моїм котом трапилася нехороша котяча хвороба. Збігали в ветеринарку, отримали лист призначень і понеслися в животинную аптеку — на мою колишню роботу. Вистояла чергу з милих серцю пенсіонерок, які обговорюють переваги вітамінок сердечками перед вітамінками-пахвами, почула безліч рекомендацій, яку траву кішкам краще вирощувати і які матраци для собак шити. ПіЕкшн шла моя черга. Розмовляємо з фармацевтом на тему лікування моєї животинки, він набирає мені ліки за списком. Цілющий набір готовий, мені озвучують суму вище МРОТ — і тут лунає голос наступного за мною в черзі «божого кульбаби»:

— Ой, а хто це у вас так захворів? Що за горе сталось?
— Котик мій захворів, сечокам’яна у нас…
— І що, ви такі гроші платити за лікування зібралися? Дали б йому цеглою по голові — та й іншого, здорового завели!

Цікаво, вона онукам теж «цеглиною по голові», коли ті приболеют?