Шпигунка-невдаха

8

Взяла пару місяців тому кредит у великому банку з відмінною репутацією. При отриманні кредиту уточнила, в яких відділеннях я зможу його виплачувати (отримувала в центральному, яка дуже далеко від дому). Мені відповіли, що абсолютно в будь-якому. Гроші на руках — від щастя я навіть не пам’ятаю, як долетіла до будинку.

Прийшов час першого платежу. Я захворіла. Почала турбуватися про виплату за п’ять днів до терміну, як і радили в банку. Вийти з дому за температури можливості не було, і я вирішила скористатися для платежу інтернетом. На сайті банку, не виявивши ніякої інформації про онлайн-платежі, я відшукала їх телефон.

— Добрий день, банк «*****».
— Здрастуйте, я хотіла б сплатити кредит, не виходячи з дому.
— У вас є зарплатна картка нашого банку?
— Так.
— Зайдіть на наш сайт і зробіть те-то.
— Не виходить.
— У вас не підключена послуга «Онлайн». Ідіть зараз в банк і напишіть заяву на підключення.
— Не можу вийти з дому.
— Ах, ну тоді скористайтеся послугою через телефон, для цього напишіть заяву в банку.
— Я не можу вийти з дому!
— Добре, тоді ми не можемо вам допомогти.

І чого ж тут хорошого? Одягаюся і ледве йду в найближче відділення. Простягаю у вікно свої документи — мені кажуть, що можна оплатити тільки в тому відділенні, де видали кредит. Починаю злитися. «Давайте я заяву на „Онлайн“ напишу і вдома все спокійно оплачу». У дівчини в вікні округлюються очі: «У нас ця послуга ще тільки в розробці, звідки ви про неї дізналися?» Відчуваю себе шпигуном-невдахою.

Довелося відправити гроші з цього відділення перекладом — з комісією. Співробітники банків, ну будьте ж людьми!