Тут і сіл старий

15

Велике місто. Літнім днем ми з колегою поповнювали рахунок пластикової картки через термінал. Зважаючи величини суми операція вимагала кількох замісів. Біля терміналу нікого. Тільки почали процес, як просторий зал салону став наповнюватися людьми. Всім їм абсолютно конче потрібно покласти гроші на телефон саме через цей термінал. Невже стопіцот терміналів у сусідніх будівлях оголосили сидячий страйк все разом?

З ввічливості вирішили пропускати перед собою стражденних по одному. Мужичок з оберемком рахунків. Тепер дівчина. Стоїмо поруч, розмовляємо між собою про фінансових справах, як раптом це створення командирським тоном, не розвертаючись, прорікає:

— Ви б не могли помовчати?

Як говориться: «Ленін! Тут і сіл старий». Кортіло відповісти: «Є, командир», але сказав я лише сакраментальне: «Не роби добра — не отримаєш зла». При тому, що конфіденційний характер нашої бесіди про фінансах серед людей апріорі мав на увазі якщо не приглушений тон мови, то вже ніяк не голосніше загальноприйнятого.

Загалом, все більше переконуюся, що людина чесна — синонім людини дурного. Не можна давати слабину і демонструвати альтруїзм, якщо не хочеш, щоб хтось знайшов привід виграти собі дивіденди за твій рахунок.